• Друк

Державному вищому навчальному закладу

“Київський транспортно-економічний коледж” – 80!

 

NarKomURSRУ 2009 р. колишньому Київському автотранспортному технікуму, а нині – Державному вищому навчальному закладу “Київський транспортно-економічний коледж” виповнюється 80 років з часу заснування. Славна історія нашого закладу насичена величними і драматичними сторінками, за якими сьогодні – доля більше як 30 тис. випускників, спеціалістів автотранспортної галузі та великого народно-господарського комплексу України і колишнього Радянського Союзу.

Починалося все з 2-ої механічної профтехшколи, яка була відкрита в 1926 р. на Повітрофлотському шоссе. ШколаKiev1929 готувала робітників різних професій. При ній працювали також автомобільні курси, які мали серйозну на той час навчальну базу, в тому числі – і ремонтні майстерні.

В цей час в Російській Федерації іде інтенсивна розбудова системи спеціального технічного навчання, базовими підрозділами якої стають технікуми. У 1929 р. українське керівництво в особі Наркомату освіти УРСР, Головпрофосвіти та Головного управління шосейних і ґрунтових доріг приймають рішення про створення так званих профтехшкіл з 4-річним терміном навчання, аби “в максимальній мірі забезпечити потребу на автотехніків”. Це відносилось до: Харківської Автотракторної ПТШ, StampКиївської 2-ої механічної ПТШ (надалі Автотракторної ПТШ), Дніпропетровської Автотракторної ПТШ, Одеської 3-ої механічної ПТШ.

У 1929 р. Пленум ЦК ВКП(б) приймає постанову про остаточне перейменування 4-річних ПТШ в технікуми.

Ця Постанова і дала початок і старт нашого коледжу. Київська Автотракторна ПТШ в 1929 р. була прирівняна до технікуму і в тому ж році перейменована в Київський автотракторний технікум. Першим директором був затверджений тов. Шаргородський, на жаль, в архівах не збереглися його ім’я та особова справа. Проте зберігся наказ Управління профосвіти Наркомату народної освіти УРСР від вересня 1929 р. з поміткою “срочно” про перетворення 2-ої Київської і 3-ої Одеської ПТШ в 4-х річні автотракторні, з дозволом набирати студентів на 2 відділи: автомобільний (2 групи) та тракторний (1 група) по 40 чоловік в кожній. Окремо пропонувалось доукомплектувати ІІІ та IV курси випускниками 2-х річної школи. Це і були перші студенти нового навчального закладу – Київського автотракторного технікуму. Ми не знаємо сьогодні, хто вони, як склалися їхні долі. Попереду були репресії, голодомор і велика війна. Але про життя одного з перших студентів автотранспортного технікуму сьогодні відомо не тільки нам. Ім’я цього студента – академік В.Н. Челомей, двічі Герой Соціалістичної праці, творець ракетних двигунів,ChelomeyVM механік із світовим ім’ям. В 1927 р. він закінчив семилітку та вступив до 2-ї механічної школи, в якій закінчив 4-річний курс навчання після її реорганізації та перейменування в технікум. Збереглися відгуки про його блискучі здібності в галузі механіки і теорії двигунів. Пізніше він був зарахований на авіафакультет Київського політехнічного інституту, на основі якого потім було створено авіаційний інститут ім. К. Ворошилова (теперішній – Національний Авіаційний Університет).

Доля технікуму мінялась з калейдоскопічною швидкістю. У 1930 р. навчальний заклад перейменовують у Київський автомобільний технікум в структурі Головшляхуправління УРСР. В цей час в ньому навчалося вже 262 студенти. Керівником технікуму було призначено тов. Малімонова, якого через рік змінив тов. Спасов. Зберігся з того часу цікавий документ – акт ревізії закладу інспекцією Голошляхуправління, в якому відмічається зразковий порядок та дисципліна в технікумі. Забігаючи наперед, скажу, що цю традицію і до сьогоднішнього дня, не зважаючи ні на що, нинішній директор і весь педагогічний колектив старається оберігати і продовжувати.

У квітні 1931 р. постановою Держплану УРСР та Головшляхуправління відбувається злиття Київського автомобільного технікуму з технікумом шляхового будівництва в один заклад – Київський автошляховий технікум. Створюються 2 базові факультети: автомобільний та шляхового будівництва. Новоствореному закладу передають у підпорядкування школу ФЗУ, шляхобудівельне училище, рабфак, курси інженерів і техніків. Всі ці установи концентруються під одним керівництвом. Враховуючи те, що матеріальна база і контингент слухачів і студентів значно виріс, технікуму передають також для освітньої діяльності ще одне приміщення – по вул. Леніна 10, а навчання проводиться тепер у 2 зміни. На цей час в технікумі відкриті два факультети де навчається 8 груп студентів. Тоді ж технікум перейменовують в Київський автошляховий комбінат.

Друга половина 30-х років для нашого закладу, як і для всієї країни, була складним періодом. Згадок про діяльність колективу, про навчальний процес та про студентське життя в архівах мало, не обминули технікум голодні 30-і та тяжкі репресії, починаючи з 1934 р., коли розгорнувся наступ сталінізму на українізацію та українську науку і культуру. Проте технікум вижив і продовжував свою освітню діяльність аж до початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.

Війна перекреслила плани багатьох людей і залишила після себе не тільки велику перемогу, а й горе та руїни. Коли Київ був звільнений від ворога, від колишніх двох приміщень не залишилось нічого. Але війна, яка продовжувалась і народне господарство, яке працювало на неї та відроджувалось на звільнених теренах, вимагали все нових спеціалістів, в тому числі - і для автомобільної галузі. Раднарком СРСР поставив перед наркоматами і відомствами республік питання про відродження колишніх навчальних закладів. 9 липня 1944 р. Постановою РНК СРСР за № 845 було відновлено заняття в Київському автомобільному технікумі. Йому була передана будівля по вул. Некрасівській, 12 (нині - Волзька). KolokolovДиректором технікуму став демобілізований з діючої армії через тяжкі поранення офіцер – Іван Іванович Колоколов. Про ці тяжкі воєнні роки, про життя-буття тих опалених війною юнаків, як і про діяльність самого директора, потрібно було б писати окрему повість. У коледжі збереглися листи-спогади перших студентів технікуму часів війни та повоєнних років. Читаючи їх, дивуєшся – як могли люди не те що навчатись, а й жити за таких умов. Про успішну роботу закладу говорить хоча б той факт, що в кінці того ж 44-го директор Колоколов І.І. отримав від Наркомтрансу УРСР особисту відзнаку – персональний грошовий оклад за велику роботу з відродженняCollege1946 технікуму.

У 1946 р. технікум перейменовують в Київський автотранспортний технікум при Мінавтотрансі України. Ще через рік він отримав нову адресу – приміщення гуртожитку автопарку 09121 (тепер – АП № 1), яке знаходилось по вул. Васильківській, 20. З того часу його прописка не змінювалась уже понад 60 років.

У 1947 р. відбувся перший повоєнний випуск техніків-механіків – 80 чол. отримали путівки в життя. І сьогодні висять на стінах коледжу пожовклі фотографії наших перших випускників, дивляться на нові покоління студентів очі керівників і викладачів технікуму: Колоколова І.І., Прищепова М.М., Трефілової В.І., Заславського М.І. та ін. Саме їх творчою працею та працею студентівStudents1944 коледжу був закладений фундамент матеріальної і навчальної бази, все те, на чому нині тримається наш заклад.FirestEdition1947

Початок 50-х ознаменувався відкриттям заочної та вечірньої форм навчання. В той час заочна форма навчання була новим явищем в країні тому перед педпрацівниками виникли нові завдання з перебудови всього навчального процесу. Потрібна була нова література, якої тоді і так не вистачало, нова методика роботи, нова організаційна діяльність. В найкоротші терміни колектив з цими завданнями впорався, технікум успішно запрацював. Випускники, студенти денного і заочного відділень відразу влилися в керівну ланку на автотранспортних та ремонтних підприємствах Києва і України.

У 1954 р. на базі технікуму було відкрито ще одне денне відділення – “Будівництво та експлуатація автомобільних доріг і мостів”, яке очолив Рєпкін К.І. Заклад став називатися “Київський автодорожній технікум”. Збільшення кількості студентів змусило колектив технікуму перейти на двозмінне навчання. Крім того, доводилося орендувати для роботи приміщення шкіл районів м. Києва.

Для проходження студентами практики були налагоджені тісні зв’язки з міськими автопарками та ремонтними підприємствами. Ця традиція не зраджена і сьогодні.

У 1955 р. при технікумі відкрилось вечірнє відділення, першим керівником якого був Назаренко М.Р.

Враховуючи потреби народного господарства республіки і міста, кількість студентів, які навчалися на всіх відділеннях і спеціальностях, у технікумі досягла понад 1250 осіб. При цьому їх якісна підготовка була відмінною. У 1957 р. КАДТ був реорганізований у Республіканський заочний автодорожній технікум (РЗАДТ). Денне відділення було передане в новостворений Житомирський автодорожній технікум, а РЗАДТу були передані студенти заочних відділень з Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Львова і Сімферополя. Навчання в новій установі проводилося за двома спеціальностями: “Експлуатація і ремонт автомобілів” та “Будівництво і експлуатація доріг і мостів”.

KaravayУ 1958 р. технікум очолив Ю.В. Каравай. Він узяв курс на розширення і вдосконалення матеріальної бази технікуму. Були створені нові лабораторії і навчальні кабінети: “Технологія металів”, “Автомобілі”, “Креслення”, “Хімія” та ін. Частина цієї бази і сьогодні ще виконує свої навчальні функції.

У 1967 р. у РЗАДТ відкрилось нове відділення – “Планування на автотранспорті”. А випуск спеціалістів склав 525 осіб.

Будівля технікуму в період 1968-1969 р.р. була реконструйована та добудована, навчальні площі технікуму збільшились у три рази. У 1969 р. був побудований гуртожиток по вул. Ломоносова. Сорок років, завдяки зусиллям адміністрації коледжу та завідувача гуртожитку О.Й. Лавриненко, гуртожиток і досі залишається одним із кращих в місті.

У 1969 р. технікум перейменовано у Республіканський заочний автотранспортний технікум.

У 70-і роки в технікумі відбувся процес “зміни поколінь”. На зміну заслуженим викладачам поступово приходила молодь, переймаючи традиції та досвід своїх попередників. Багато з того покоління “сімдесятників” та початку 80-х років працює і нині. Тепер це заслужені люди, “золотий фонд” нашого коледжу, керівники підрозділів і викладачі, досягнення і нагороди яких важко перелічити: Сологубов В.Я., Кривохижа Н.П., Власенко Т.О., Настенко Л.О., Черпіта Т.К., Акімова А.О., Шевякін В.Г., Фреюк Т.П., Сергієнко Є.К., Кузуб С.Б., Проскура В.Ф. та інші. Настенко Л.О. та Черпіта Т.К., перейнявши досвід своїх вчителів, нині керують навчальними відділеннями, Кузуб С.Б. – господарською частиною. Успішно викладає спецдисципліни ветеран нашого коледжу, ветеран війни, орденоносець, людина-легенда, Вчитель з великої букви, який виховав не одне покоління сьогоднішніх господарників, – кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора Сологубов Володимир Якович. Честь йому і хвала, та здоров’я на довгі роки.

Більше двадцяти років свого життя віддали нашому закладу Ходюк Л.В., Замана О.О., Насенок М.В., Потієнко О.Є., Драпіковський В.І. та ін. Для цих людей, як і для багатьох інших, навчальний заклад став другою домівкою їх життя.

У 70-80 роки приміщення технікуму було остаточно добудовано і його архітектура з 1983 року вже не змінювалась. Натомість за “застойний” період у закладі була поповнена та поновлена матеріальна база, книжковий фонд, з’явилась нова бібліотека з читальним залом, їдальня, власний автопарк, нові тогочасні кабінети і технічні засоби навчання: двигуни, станки, теле- і аудіовізуальна техніка.

У 1970-71 р. навчальним закладом керував А.А. Сорокін. Він так само, як і В.Я. Сологубов, за великі заслуги в розвитку державної освіти був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

KobulyatskiyЗ 1971 по 1990 р.р. на чолі технікуму перебував Кобеляцький В.В. – людина, яка багато зробила для його розвитку і авторитету. З 1991 по 1996 р. заклад очолював В.М. Литвинюк. На його долю та на плечі Lutvunyukкерованого ним колективу припали чи не найтяжчі кризові роки, коли розпався СРСР, а українське суспільство робило важкі поступи в розбудові власної держави, що супроводжувалось соціально-економічним спадом та занепадом науки і освітньої галузі. Однак, незважаючи на тяжке становище, в 1993 р. держава пішла на реорганізацію технікуму. І на його базі знову було відкрите денне відділення, а закладу повернули його колишню назву – Київський автотранспортний технікум. Зусиллями всього колективу ця перебудова пройшла успішно. Поступово, разом з державою, технікум виходив із кризи. У 1996 р. Литвинюка В.М. не стало. Працівники нашого закладу бережуть пам’ять про цю людину, яка віддала частину себе нашій спільній справі.

ShulgaУ 1996 р. технікум очолила Н.Д. Шульга – жінка невичерпної енергії та ерудиції. Заслужений працівник освіти України, кавалер Ордена кн. Ольги, кандидат технічних наук, доцент Шульга Н.Д. сьогодні залишається беззаперечним лідером колективу, директором, з іменем якого пов’язані наші нові здобутки і перемоги. Швидко зорієнтувавшись в тогочасних ринкових умовах, в освітній і законодавчій базі, вона перебудувала заклад, доповнивши його економічними спеціальностями та механізмом госпрозрахункової діяльності.

У 2000 р. заклад став називатись Київський транспортно-економічний технікум. На трьох денних та заочному відділеннях технікум готував молодших спеціалістів з таких спеціальностей, як:

  • “Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів”;
  • “Організація перевезень і управління на автотранспорті”;
  • “Організація і регулювання дорожнього руху”;
  • “Бухгалтерський облік”;
  • “Фінанси”.

З появою Н.Д. Шульги технікум підтвердив славу відомого в країні високопрофесійного навчального закладу, який надає конкурентну технічну та економічну освіту для автотранспортних підприємств, фінансових та інших установ держави і м. Києва.

За 80 років історії змінювалась не тільки назва закладу. Змінювались покоління і цінності. Приходили нові студенти і нові працівники. Але рівень підготовки спеціалістів, рівень професіоналізму викладачів залишається завжди високим. Сьогодні в ДВНЗ “Київський транспортно-економічний коледж” працюють справжні знавці і патріоти свого закладу і професії. Успішно керують цикловими комісіями та навчально-методичною роботою їх голови: Драпіковський В.І., Трошина С.В., Фреюк Т.П., Сергієнко Є.К., Соломіна Р.Г., Кизима І.В., Костенко В.С. В колектив влилася “свіжа кров”, працівники, які завдяки своїм знанням та наполегливості в роботі, за короткий термін зайняли керівні посади к коледжі. Шлях від викладача до заступника директора з навчальної роботи пройшов О.І. Макієвський, який поєднав своє життя з закладом та його традиціями. Успішно працюють на освітній ниві молоді завідувачі денних відділень Фещенко О.Ю. та Мінченко В.П. Багато років поспіль очолює навчально-практичну роботу в закладі В.Н. Солоденко, якому і сьогодні великими зусиллями вдається підтримувати тісний зв’язок з базовими авто підприємствами та приватними профільними структурами, де проходять практику наші студенти. Великим авторитетом серед студентів та викладачів користується Залєвський В.В. – молода людина, яка за короткий термін роботи в закладі стала незамінним працівником. Крім того, що він очолює виробничі майстерні, Віктор Васильович велику увагу і весь свій особистий час приділяє художній самодіяльності коледжу, займаючись її технічним забезпеченням та керуючи одночасно гуртками.

Багато теплих слів хотілось би сказати і на адресу молодих викладачів, які успішно підхопили славні освітні традиції старшого покоління. Це – Матвеєва О.А., Стичинська О.А., Дикун М.В., Єрмоленко Т.М., Якайтіс І.Б. та ін. Багаторічною працею скрасили наші стіни Малишева С.Г., Литвин Т.І., Лещенко О.П., Овчар Б.В., Годун В.П., Карплюк О.В. Важко переоцінити той внесок, який зробила в розвиток методичної бази, а головне – в історію коледжу завідувач методичного кабінету Везєлєва Т.І. Саме її клопітка діяльність і настирливість, терпіння та години потраченого особистого життя в архівах дали нам можливість сьогодні вчитуватись в сторінки цієї великої історії. Адміністрація коледжу щиро дякує за цю роботу також і викладачу історії Овсієнко В.І. та методистам Драпіковській А.В. і Василенко В.О.

Матеріальна база коледжу постійно поповнюється і оновлюється. В закладі створено 42 сучасних навчальних кабінетів, чотири комп’ютерних класи, сім лабораторій для практичного та теоретичного навчання, чотири навчальні майстерні, які мають все необхідне обладнання для роботи зі студентами. Там працюють сьогодні і досвідчені, і молоді майстри своєї справи: Залєвський В.В., Філіпов Ю.А., Даценко В.О. Особливу цінність і сьогодні має кабінет “Електрообладнання автомобілів”, яким багато років керує Сологубов В.Я. Прекрасні кабінети для освітньої діяльності створили Трошина С.В., Лещенко О.П., Стичинська О.А. Щира дяка їм за їх сумлінну працю.

У 2009 р. коледж пройшов успішно чергову акредитацію. Ми підтвердили право на надання освітніх послуг з усіх згаданих спеціальностей. Коледж готовий приймати у свої лави учнів 9-х та 11-х класів, випускників профтехучилищ, всіх бажаючих, хто хоче мати сучасну економічну, технічну або менеджерську підготовку в фінансовій та автотранспортній галузі.

У цьому році, попри всі труднощі вступної кампанії, заклад не втратив, фактично, свого студента. Як і в минулі роки до нас прийшли колишні школярі та учні училищ, аби продовжити навчання за обраним фахом. У коледжі сьогодні навчається 1253 студенти денних відділень та 329 студентів – на заочній формі навчання. До їх послуг знання і досвід 75 викладачів, з яких мають вищу категорію 36 чоловік, першу - 17, другу – 10 та 12 чоловік мають кваліфікацію “спеціаліст”.

Наші випускники після закінчення коледжу успішно продовжують навчання в Національному транспортному університеті, в Національному аграрному університеті, в Національному університеті “Київська політехніка” та інших вищих освітніх закладах України.

Без сумніву, велика заслуга в сьогоднішніх наших успіхах належить нашому директору – Шульзі Н.Д., яка була і залишається для багатьох викладачів і особливо для молоді прикладом педагогічної і професійної майстерності, господарником і освітнім діячем. Коло її інтересів виходить далеко за межі навчального закладу і потрібно багато часу, аби осягнути її громадську та наукову діяльність. Саме тому і колектив у коледжі підбирається за професійною і творчою ознакою, за свідомими особистими і громадянськими якостями. Тому що тільки такі, високоосвічені професіонали і патріоти своєї спеціальності, свого закладу можуть і здатні дати міцні знання та працювати на перспективу розвитку транспортної галузі в нових сучасних умовах.

CollegeNowНа порозі свого 80-річчя ДВНЗ “Київський транспортно-економічних коледж” готовий вирішувати освітні завдання і виконувати замовлення держави на підготовку молодших спеціалістів для економіки і транспорту України.

Колектив навчального закладу дякує всім організаціям і освітнім установам, які були так чи інакше причетні до нашої історії. Щирий уклін і велику подяку за тісну співпрацю ми сьогодні хочемо висловити Міністерству транспорту та зв’язку України, автотранспортним підприємствам, організаціям, їх колективам та керівникам, яким не байдуже майбутнє України, в яких ми знаходимо щиросердну допомогу та підтримку.

Заступник директора з виховної роботи
Г. І. Годзюмаха